ТРЕТЄ СЛОВО

Третє послання Нашого Господа з Хреста містило ті самі слова, з якими Він звернувся до Своєї матері на весіллі в Кані. Коли вона заради стурбованого господаря попросила допомогти, бо гості не мали вина, Він відповів: «Що Мені до того, жінко, коли не прийшла ще Моя Година». Наш Господь завжди називав словом «Година» Свої майбутні Страсті та смерть.

Нашою рідною мовою те, що Наш Господь сказав Своїй Благословенній Матері в Кані, звучить так: «Моя люба матінко, чи ти розумієш, що просиш Мене оголосити про Своє Божество – з’явитися перед світом як Син Божий і довести Своє Божество Своєю працею і чудесами? Як тільки Я це зроблю, Я почну Свій царський шлях до Хреста. Коли люди пізнають, що Я не син теслі, а Син Божий, це стане Моїм першим кроком до Голготи. Моя Година ще не прийшла. Чи ти хочеш, щоб вона надійшла? Чи волієш, щоб Я ішов на Хрест? Якщо так, то твій статус від сьогодні зміниться. Поки що ти Моя мати. Всі в нашому селі знають тебе як матір Ісуса. Але якщо Я зараз з’явлюся як Спаситель людей і почну працю Відкуплення, твоя роль також зміниться. Як тільки Я почну працю щодо спасіння людства, ти вже будеш не тільки Моєю матір’ю, але і матір’ю всіх, кого Я відкуплю. Я є Головою людства; як тільки Я врятую тіло людства, ти, мати Голови, станеш також матір’ю Мого Містичного Тіла, тобто Церкви. Тоді ти будеш матір’ю всіх, новою Євою, як Я є новим Адамом.

Щоб визначити твою роль у Відкупленні, Я надаю тобі титул універсального материнства: Я називаю тебе Жінкою. Це тебе Я мав на увазі, коли говорив сатані, що посію ворожнечу між ним і жінкою, між його породженням – злом і її потомством, Яким є Я. Я удостоюю тебе високого звання «жінка». І Я удостою тебе його ще раз, коли прийде Моя Година і коли Мене розіпнуть на Хресті, як пораненого орла. Ми разом беремо участь у справі Відкуплення. Що є твоїм, те є й Моїм. З цього моменту ми вже не просто Марія та Ісус: Я – новий Адам, ти – нова Єва, ми почнемо нове людство, змінюючи воду гріха на вино життя. Отже, Моя люба матінко, чи бажаєш ти, щоб Я розпочав Свою дорогу до Хреста і Голготи?»

Наш Благословенний Господь запропонував Марії непростий вибір між чудом і ще чимось: Він запитував, чи вона пошле Його на смерть. Він дав їй чітко зрозуміти, що світ не буде терпіти Його Божества, що якщо Він перемінить воду на вино, то одного дня воно переміниться на кров.

Минуло три роки. Тепер Наш Благословенний Господь дивиться вниз зі Свого Хреста на двох найбільш улюблених істот на землі – Йоана та Свою Благословенну Матір. Звертаючись до Своєї Благословенної Матері, Він називає її тим самим словом, яким назвав на весіллі в Кані – «жінка». Це було друге Благовіщення. Схиливши увінчану терням голову, Він глянув із любов’ю на Ту, яка добровільно послала Його на Хрест, а зараз стояла під Хрестом як спів­учасниця Його Відкуплення, і сказав:

Він не назвав його Йоаном – звернутися до нього так означало показати, що Він звертається до сина Заведея і ні до кого іншого. Але в цій анонімності Йоан виступав як представник усього людства. Своєму улюбленому учневі Він сказав:

Ці слова пояснюють таємничі слова Євангелія про Втілення, а саме, що Наша Благословенна Мати породила свого «первістка». Чи це означало, що Богородиця повинна була мати інших дітей? Безумовно, так, але не тілесних. Наш Божественний Господь і Спаситель Ісус Христос був єдиним Сином Нашої Благословенної Матері в тілі. Але Діва Марія повинна була мати й інших дітей – не за тілом, але за духом!

Стосунки між Ісусом та Марією можна поділити на два великі періоди: перший тривав від ясел до Кани, а другий – від Кани до Хреста. Протягом першого вона була матір’ю Ісуса; в другому вона стала матір’ю всіх, кого відкупив Ісус – іншими словами, вона стала матір’ю усіх людей. Від Вифлеєму до Кани Марія мала Ісуса, як мати має сина – вона навіть називала Його фамільярно «Сину», коли Йому було дванадцять років, ніби це був її звичайний спосіб звертання. Він був із нею протягом усіх тридцяти років: Він утікав на її руках до Єгипту, жив із нею в Назареті, належачи їй. Він належав їй, а вона належала Йому, і коли йшлося про весілля в Кані, її ім’я згадувалося першим: «Марія, мати Ісуса, була там».

Але після Кани Ісус дуже віддалився від неї, і Марія з розумінням прийняла це. Через рік після Кани, як віддана мати, вона супроводжувала Його, коли Він проповідував. Якось Нашому Господу повідомили, що Його мати шукає Його. Наш Господь, здавалося б, байдуже повернувся до натовпу і запитав:

«Хто моя мати?»

(Матей 12:48)

Розкриваючи велику християнську таємницю, що зв’язок залежить не від тіла і крові, але від єдності з Божою природою через милосердя, Він додав:

«Ось моя мати і брати мої! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати»

(Матей 12:50)

Таємниця знайшла своє завершення на Голготі. У той момент, коли Марія втратила свого Божественного Сина, вона стала Нашою Матір’ю. Любов не згасла, як на перший погляд могло здатися, а розгорілася новим полум’ям. Жодна любов не піднімається до вищого рівня, не вмерши на нижчому. Марія померла для любові Ісуса в Кані, але знайшла Його знову на Голготі в Його Містичному Тілі, яке Він відкупив. На той момент це була нерівнозначна заміна: вона віддала свого Божественного Сина, щоб здобути людство, хоча насправді вона здобула і людство, і Його. У той день, коли вона відволікла Його під час проповідування, Він започаткував перехід Божого материнства в нове материнство для всіх людей – на Голготі Він наділив її такою любов’ю до людей, якою любив Сам.

Це була нова любов, чи, можливо, та сама любов, що вийшла за межі, доступні людству. Але вона принесла зі собою сум. Марія заплатила за те, щоб стати матір’ю для всіх людей. Вона народила Ісуса в стаєнці, але це принесло їй радість – натомість матір’ю християн вона могла стати тільки на Голготі, зазнавши таких мук, які дозволили їй назватися Царицею Мучеників. Слово Fiat, яке вона вимовила, стаючи Матір’ю Божою, зараз стало іншим Fiat, як у Творенні і в тій величі, яку воно принесло. Це Fiat не тільки збільшило її любов, але і примножило її біль. Гірке прокляття, яке прийшло через Єву, а саме що жінка в болях буде народжувати своїх дітей – зараз сповнилось, але боліло не відкрите лоно, а пробите серце, як це і провістив Симеон. Бути матір’ю Христа – це найвища честь, проте Марія одержала ще й цілий світ. Згадайте, що Наш Господь, звертаючись до Йоана, не називав його по імені, бо тоді він був би просто сином Заведея. В його особі все людство було доручене Марії, яка стала матір’ю усіх людей не метафорично, не в переносному значенні, але через біль народження. Наш Господь віддав Йоана Своїй матері не задля сентиментальної утіхи, бо він не потребував матері з людської точки зору: його мати стояла під Хрестом. Сказане стосувалося духовного і сповнилося в день П’ятдесятниці, коли Містичне Тіло Христа стало видимим і дієвим і коли серед Апостолів була й Марія, мати відкупленого і відновленого людства.